Житіє преподобномученика Аристарха, ігумена Охтирського

Святий преподобномученик Аристарх (у миру – Олександр Сітало) народився в 1862 році. У віці 29 років він був прийнятий послушником в Охтирський Свято-Троїцький монастир. Після успішного проходження дворічного послуху в 1893 році Олександр був пострижений в чернецтво з ім'ям Аристарх. Менш ніж за рік після постригу на нього було покладено послух скарбника, він був висвячений у сан ієродиякона, а через рік – у сан ієромонаха.

Ієромонах Аристарх швидко здобув повагу і любов монастирської братії, 1905 року його обрано настоятелем Охтирського монастиря і зведено в сан ігумена. Охтирський монастир на той час перебував у квітучому стані: у ньому налічувалося близько ста будівель, а кількість братії сягала півтори сотні. Ігумен Аристарх своєю палкою любов’ю, молитвою, повсякчасною турботою, доброю порадою й прихильністю розбудовував обитель не тільки зовні, а й внутрішньо, підносячи дух братії до Вишньої Небесної вітчизни. Невдовзі отець Аристарх був зведений у сан архімандрита і призначений благочинним всіх монастирів Харківської єпархії.

У січні 1919 року місто Охтирку і Свято-Троїцький монастир захопили більшовики. Братії доводилося терпіти всілякі знущання й наругу: безбожники влаштували в монастирській трапезній театр, влаштовували концерти під час богослужінь, глумилися і блюзнірствували в храмі. 30 червня архімандрита Аристарха було заарештовано й кинуто до Охтирської в’язниці, а на світанку 5 липня – розстріляно за містом у сосновому бору й зарито в спільній могилі, ледь присипавши тіло землею.

27 липня під натиском білої армії більшовики були змушені залишити Охтирку. Ченці змогли взяти тіло свого ігумена-мученика із спільної могили; тіло його було жорстоко понівечено: кістки черепа роздроблені, на спині – великі різані рани. За висновком «Справи про злочини більшовиків у м. Охтирка», проведеної слідчими білої армії, розстріляного архімандрита Аристарха «беззаперечно можна вважати жертвою червоного терору». Про мученицьку кончину архімандрита Аристарха свідчить у листі-поданні про нового ігумена архієпископ Мінський і Туровський Георгій (Ярошевський), тимчасово керуючий Харківською єпархією: «Настоятеля Свято-Троїцького Охтирського монастиря Харківської єпархії архімандрита Аристарха по-звірячому закатовано більшовиками».

Нині преподобномученик Аристарх, ігумен Охтирський, стоїть перед Богом, одягнений у сяючі одежі, бо він, за словом тайновидця Іоанна Богослова, прийшов від великої скорботи, омив одежу свою кров’ю своїх страждань і вибілив її кров’ю Агнця (Одкр. 7, 14). Преподобномученика Аристарха нині причислено до незліченного лику новомучеників і сповідників Церкви Руської, і він невпинно підносить молитви про братію Охтирського Свято-Троїцького монастиря, що відроджується, і про всіх православних християн Сумщини й Слобожанського краю.