Православна Сумщина

Храм, що береже пам'ять міста: Петропавлівському храму в Сумах — 175 років

12 липня 2026 року, у день престольного свята святих первоверховних апостолів Петра і Павла, найстаріший кладовищенський храм Сум відзначає свій величний історичний ювілей. Це не просто пам'ятка архітектури доби пізнього класицизму, а справжнє серце історичної пам'яті міста, у якому переплелися долі видатних меценатів, шедеври європейського мистецтва та незламна сила людської віри.

Випробування вогнем і купецька щедрість

Історія кам'яного Петропавлівського храму розпочалася 13 червня 1839 року, коли було отримано офіційний дозвіл на його будівництво на тодішній околиці міста — міському кладовищі. Проєкт затвердили вже наступного року, однак Суми накрила хвиля нищівних пожеж 1839–1840 років. Місто лежало в руїнах, ресурси були виснажені, і будівництво ледь не припинилося, не встигнувши по-справжньому розпочатися.

Порятунком для майбутнього духовного осередку стало милосердя місцевих підприємців. У травні 1843 року було створено комітет опікунів, ключовою постаттю якого став сумський купець Федір Сапожков.

Саме він зробив вирішальний внесок, пожертвувавши на будівництво колосальну на той час суму — 5000 рублів, які були перетворені на 500 тисяч добірних будівельних цеглин. За сучасними мірками така пожертва дорівнювала б інвестиції в розмірі від 3,5 до 7,5 мільйона гривень (до 170 тисяч доларів США). Завдяки Федору Сапожкову та іншим опікунам — купцям Курносову, Копилову й Стожкову — під керівництвом протоієрея Петра Марецького стіни храму стрімко здійнялися над містом.

Освячення великим святителем

Будівництво тривало дванадцять років. Довгоочікуване урочисте освячення відбулося в жовтні 1851 року. Для Сум це стала подія регіонального масштабу: чин освячення звершив Преосвященний Філарет (Гумілевський), архієпископ Харківський і Охтирський — видатний історик, богослов і церковний діяч, нині прославлений у лику святих. Саме від осені 1851 року ведеться відлік 175 років безперервного духовного життя Петропавлівського храму.

Французький слід на сумській землі

Петропавлівський храм вирізняється своєю неповторною атмосферою. Однокупольна кам'яна церква з витонченою дзвіницею зберегла первісні елементи олійного стінопису та інтер'єру XIX століття. Проте світову славу цьому місцю приніс прилеглий некрополь.

Навколо храму сформувався родинний некрополь уславленої династії цукрозаводчиків і головних меценатів Сум — родини Харитоненків. Саме тут спочиває видатний Іван Герасимович Харитоненко, який за життя збудував поруч із храмом міську богадільню з домовою церквою святого Іоана Предтечі.

Надгробки родини Харитоненків і купців Суханових на Петропавлівському кладовищі визнані шедеврами монументального мистецтва. Величні мармурові скульптури «Голгофа» та «Ангел із немовлям» створив видатний французький скульптор Арістід Круазі — той самий майстер, чиї роботи прикрашають Паризьку ратушу, сади Пале-Рояль і Лувр. До стін цього скромного кладовищенського храму й сьогодні приходять не лише помолитися, а й доторкнутися до справжнього європейського мистецтва.

Жива історія

Храм дивовижним чином вистояв у бурхливі десятиліття XX століття, уникнувши руйнування, на відміну від багатьох інших святинь Сумщини. Сьогодні над його Царськими вратами, як і раніше, перебуває Почаївська ікона Божої Матері, яку опускають для поклоніння вірянам, а в самому храмі зберігаються часточки мощей багатьох святих.

Сьогодні, через 175 років від дня освячення, Петропавлівський храм залишається живим осередком духовного життя Сум. Трудами й невтомною опікою настоятеля, протоієрея Миколая Голика, храм не лише зберігає свою багатовікову спадщину, а й продовжує жити повноцінним парафіяльним життям. Для сотень вірян він став справжнім духовним домом, що об'єднує велику й дружну парафіяльну родину. Тут не згасає молитва, звершуються подячні й прохальні богослужіння, а віряни щоденно просять Господа про мир, благополуччя та Боже благословення для рідного міста й усієї України. Сто сімдесят п'ять років Петропавлівський храм стоїть як символ незламності віри, жертовності своїх благодійників і нерозривного духовного зв'язку поколінь сумчан.

І поки над старовинним сумським некрополем лунає дзвін Петропавлівського храму, доти живе пам'ять про минуле, міцніє віра в сьогоденні й народжується надія на мирне майбутнє.

архімандрит Анастасій (Панов)

фото: ієродиякон Силуан (Краснянський)