Православна Сумщина

11 вересня 2026 року у храмі Блаженної Ксенії міста Суми було звершено чин відспівування загиблого воїна Юрія Івановича Голуба, 1968 року народження.

Юрій Голуб загинув 13 вересня 2024 року в місті Українськ на Покровському напрямку. Відтоді він вважався зниклим безвісти. Майже два роки рідні жили в надії та молитві, чекаючи звістки про нього. І ось тепер воїн повернувся додому — на щиті, щоб назавжди залишитися у пам’яті своїх рідних, друзів, побратимів і всіх, кому дорога Україна.

Середина вересня 2024 року стала для Покровського напрямку часом надзвичайно важких і кровопролитних боїв. Район Українська був однією з найгарячіших ділянок фронту. Російські війська кинули на цей напрямок значні сили піхоти та бронетехніки, намагаючись просунутися далі та обійти Селидове з півдня.

Українські захисники тримали оборону під безперервними ударами артилерії, безпілотників та авіації. Бої точилися в надзвичайно складних умовах, а кожен день і кожна година оборони давали можливість іншим підрозділам перегрупуватися, закріпитися на нових рубежах та продовжувати боротьбу.

Саме там, у цій жорстокій боротьбі, віддав своє життя Юрій Голуб.

Його подвиг — це не лише дата смерті чи рядок у військових документах. Це жертва людини, яка стала на захист своєї Батьківщини і до кінця залишилася вірною своєму військовому обов’язку. Ціна, яку заплатив Юрій, вимірюється не лише роками, яких він не дожив, а й болем рідних, для яких ця втрата назавжди залишиться незагойною раною.

Після соборної Божественної літургії, звершеної у день Усікновіння глави святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, заупокійне богослужіння звершили благочинний Сумського міського церковного округу протоієрей Миколай Смакоуз, секретар Сумської єпархії архімандрит Анастасій (Панов) та настоятель храму протоієрей Димитрій Тесленко.

Перед початком чину відспівування протоієрей Миколай Смакоуз виголосив слово, у якому висловив глибоке співчуття родині загиблого захисника та передав слова духовної підтримки і втіхи від Високопреосвященнішого митрополита Сумського і Охтирського Євлогія дружині, сину, рідним, друзям та побратимам Юрія Голуба.

У молитві Церква проводжала воїна в останню земну путь, просячи у Милосердного Бога прощення його гріхів, упокоєння душі та дарування йому Царства Небесного.

Після завершення чину похорону відбулася урочиста церемонія військового вшанування пам’яті загиблого захисника. Дружині Юрія було передано Державний Прапор України, який покривав труну воїна.

Після заупокійної літії Героя поховали на міському кладовищі в районі 40-ї підстанції.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Юрія Голуба. Зі скорботою — бо його більше немає поруч із тими, хто його любив. З глибокою вдячністю — бо він віддав найдорожче, що мав, захищаючи свою землю та свій народ. З молитвою — бо вічність кожної людської душі перебуває в руках Божих.

Нехай подвиг Юрія не буде забутий. Нехай пам’ять про нього живе у серцях його рідних і побратимів, у серцях усіх, хто сьогодні має можливість жити завдяки мужності тих, хто став на захист України.

Нехай Господь прийме душу Свого раба, воїна Юрія, у оселі праведних, простить йому всякий гріх вільний і невільний та дарує йому вічний спокій.

Царство Небесне і вічна молитовна пам’ять загиблому воїну-герою Юрію!