Православна СумщинаВ.Л. Мельник є професором маркетингу Університету Карлоса III Мадриду та ESCP Бізнес Школи, науковим директором Магістратратури з Маркетингу.
Реакція професора маркетингу Університету Карлоса III Мадриду та ESCP Бізнес Школи, наукового директора Магістратратури з Маркетингу (уродженця Сум) В.Л.Мельника на звинувачення митрополита Євлогія.
Зауважимо, що сам митрополит Євлогій не поділяє всіх викладених думок, але поважає думку професора та вдячний за сміливість стати на захист владики проти несправедливих звинувачень.
«ПРАВО НА ПОМИЛКУ та ВАЖЛИВІСТЬ КРИТИКИ. Дізнався про висунуту підозру митр. Сумському Євлогій УПЦ (МП) за ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань), через те, що «священнослужитель у своїх проповідях публічно допускав висловлювання, що порушують релігійні права, ображають почуття віруючих Православної Церкви України». Втім, жодних деталей не повідомляють, тому неможливо зрозуміти які саме висловлювання маються на увазі, отже будь-які твердження будуть лише спекуляціями.
Важливо(!), що жодних звинувачень, підозр чи сумнівів не висувається щодо патріотичності митрополита. Тому сприйняття підозри як «зради» є абсолютно недоречним і не мають жодних підстав. Я особисто знаю владику багато років, задовго до нападу РФ на Україну в 2014 році. Більш того, я часто не погоджуюся з митрополитом, де в чому категорично, і за ці роки ми часто сперечалися з багатьох питань – публічно і особисто. Інколи владика видаляв мої коментарі, що були некомфортними для нього. Я був свідком еволюції ставлення владики до «русского мира» - від любові до відвертої огиди до цього явища і того як він – виходець з переважно російськомовної Одеси – опанував і почав вживати українську мову, знаходячись в переважно російськомовних Сумах. Багато хто спостерігав подібні зміни серед державних діячів, знайомих чи навіть у собі. Хтось влучно сказав, що ми сьогоднішні маємо мало спільного з тими ким були до початку повномасштабного вторгнення. Втім, ці зміни у митрополитові відбулися задовго до 24 лютого 2024. Нагадаю,
– в квітні 2014 мит. Євлогій забороняє священика симпатика «русского мира» – перший і чи не єдиний випадок в УПЦ(МП).
– В серпні 2014 єдиний з УПЦ(МП) звертається до Путіна з закликом негайно зупинити ескалацію. І не відмовляється від листа попри тиск та погрози з Москви та від численних колег.
– 24 лютого 2022, в перші ж часи нападу, коли збройні сили РФ вже зайшли у місто Суми, архієрей звернувся до жителів Сумщини із зверненням, в якому не злякався назвати агресора: «Політичне керівництво Росії прийняло рішення про військову атаку суверенної території України» та закликав до допомоги українським захисникам: «Звертаємось із закликом про надання допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України». В той час, коли більшість єпископату УПЦ(МП) воліли «перечекати» або говорили про напад без винуватців, наче стихійне лихо або взагалі чекали «асвабадітєлей». Саме він був тим, хто вмовляв колег єпископів УПЦ(МП) засудити агресію РФ, назвати війну війною та підтримати ЗСУ.
– В лютому ж 2022 митр. Євлогій був першим в УПЦ(МП), хто перестав поминати патріарха Кирила, за що йому прилетіли чергові погрози з Москви та звинувачення від багатьох колег в т.ч. в Україні у зраді. Дехто серед колег вважав митр. Євлогія «идиотом, который нарывается».
Кожен з цих випадків свідчить не лише про патріотичність митрополита але й про здатність людини приймати несистемні рішення для захисту людей, міста та країни. Бо, звісно, простіше та безпечніше було б «перечекати» чи обмежитися словами «за все добре та проти всього поганого» та «міру-мір», як зробили більшість його колег. Я щиро дякую митр. Євлогію за ці його рішення, слова та дії.
І власне про підозри щодо «висловлювання, що порушують релігійні права, ображають почуття віруючих Православної Церкви України». По-перше, спостерігаючи, за релігійними чварами в Україні десятки років, можна з впевненістю сказати, що жодна з конфесій не шкодувала слів на адресу своїх опонентів. По-друге, історично саме УПЦ(МП) звикла ображатися, до ґвалту про «гоніння» у відповідь на будь-який дискомфорт чи критику, за десятиліття звикли всі. Іронічно, якщо УПЦ(МП) поміняється ролями з опонентами. Взагалі краще без цих істеричних ролей.
По-третє і найголовніше(!), будь-хто не застрахований від помилкових висловлювань – імпульсивних та емоційних, не перевірених та нерозумних, суб’єктивних чи власних проекцій тощо. Від них не застрахований ані архієрей, ані державний діяч, бізнесмен чи професор. Втім, наявність оточення з критичним мисленням, що здатне рефлексувати та вказувати на помилки, дозволяє уникнути помилок чи вчасно їх виправляти. Воно вкрай необхідно! За його відсутності зникають і рефлексія, і здатність зрозуміти власну помилковість чи навіть стимули для саморозвитку. І справді, навіщо, куди краще, якщо і так все ідеально, якщо абсолютно всі навколо радо та з захопленням лише схвалюють та погоджуються з геніальними висловлюваннями та рішеннями. Усвідомлення конкретних помилок замінюється абстрактним «за все». Замість виправлення їх та вдосконалення, розуміння того що і як краще зробити (чи не зробити), відбувається занурення у власну бульбашку та відрив від реальності. Людина починає вірити у власну непомильність чи святість. Чим далі – тим більше. І це сумна історія для будь-кого. В науковій сфері відсутність критики це кінець науковця. В релігійному середовищі – також, хоча багато хто про це не здогадується.
Тому я щиро дякую митр. Євлогію за його позитивні та сміливі рішення. І не менш щиро бажаю йому критичного оточення зсередини, що допомагатиме йому уникати помилок та вчасно їх виправляти, коли вони стаються».